Ще три роки тому Борис називав себе атеїстом і агностиком. Він не вірив у Бога, бо не бачив для цього достатніх доказів. Але всередині жила дивна думка: «Я хотів би, щоб Бог був».
Ще з дитинства Борис помічав у християнах-протестантах щось особливе. Йому подобалися їхні принципи, ставлення до життя, прагнення жити відповідно до Біблії. Навіть не вірячи сам, він думав: колись я хотів би мати сім’ю, побудовану саме на таких цінностях. Хотів, щоб його діти не повторили того, через що свого часу проходив він сам — алкоголь, цигарки та інші проблеми юності.
Але як побудувати життя на вірі, якщо сам не віриш?
Усе змінилося наприкінці 2023 року. Борис почав більше спілкуватися з християнами, ставив питання про Бога, читав і шукав відповіді. Одного вечора перед сном він вирішив помолитися.
«Боже, дозволь мені повірити в Тебе, як мала дитина».
Те, що сталося далі, Борис і сьогодні описує як особисту зустріч із Богом. Він відчув Його присутність настільки сильно, що для нього це стало відповіддю на молитву.
«Невже Бог справді існує?» — ця думка перевернула все.
Зміни почалися майже одразу. Борис відмовився від цигарок, згодом — від електронних сигарет та алкоголю, почав стежити за своєю мовою. Він пішов до церкви, почав регулярно читати Біблію і дуже швидко зрозумів: йому недостатньо просто приходити на богослужіння. Він хотів служити, допомагати іншим і розповідати про Бога.
Та справжній пошук лише починався.
Читаючи Біблію від самого початку, Борис дійшов до 20-го розділу книги Вихід. Його увагу привернула четверта заповідь — про суботу.
З’явилося просте питання: чому тут написано саме так?
Відповідь він почав шукати самостійно. Читав, порівнював, слухав різні погляди. А потім у YouTube натрапив на програму «Сложных текстов нет». Спочатку слухав Андрія Бедратого, згодом — Олександра Болотникова.
Саме тут, за словами Бориса, окремі біблійні тексти раптом почали складатися для нього в одну картину — від книги Буття до життя Ісуса, Діянь та Об’явлення.
Він не прийняв усе одразу. Шукав заперечення, слухав інші позиції, перевіряв. Але що більше досліджував Біблію, то більше переконувався у знайденому. Спочатку це торкнулося питання суботи, потім — харчування та інших біблійних принципів.
Певний час Борис просто проводив суботу вдома: читав Біблію і молився. Та згодом зрозумів, що йому потрібна спільнота.
Через Telegram він знайшов контакти адвентистської церкви в Києві. Перша спроба була невдалою: приїхав за адресою, а громада вже переїхала. Наступної суботи спробував знову.
Цього разу двері відчинилися.
Його тепло зустріли, запросили на обід. Але найважливішим було інше — Борис нарешті зустрів людей, з якими міг говорити про те, що сам відкривав у Біблії.
«Я нарешті знайшов однодумців».
Ще певний час він залишався членом однієї з церков, служив там і багато говорив з людьми про свої біблійні відкриття. Згодом, після приблизно року відвідування адвентистської громади, Борис офіційно приєднався до Церкви Адвентистів Сьомого Дня через визнання віри.
Його шлях почався не з готових відповідей. Він почався з одного бажання: «Я хотів би вірити, що Бог є».
А далі були молитва, Біблія, пошук, запитання — і програми Медіа Групи «Надія», які в потрібний момент допомогли знайти відповіді та побачити цілісну картину.
Іноді одна програма на YouTube здається просто ще одним відео.
А для когось вона може стати наступним кроком на шляху до Бога.
