Серед досвідів місіонерського служіння церкви в Луцьку є один, що вирізняється особливо. Він нагадує про те, що Бог Сам знаходить людину в момент найбільшої потреби і торкається її серця, використовуючи різні засоби, у тому числі Школу Біблії.
Це історія Вікторії Марковської, уродженки Луцька, яка нині проживає в Лівані. Завдяки Божому провидінню і тому, що вона дізналася про Школу Біблії через телеканал «Надія», Вікторія зробила крок назустріч Богові та знайшла в Ньому підтримку, розраду і надію.
Ось як вона розповідає про свій шлях: «У дуже важкий період життя, зі сльозами й молитвою на колінах, я зверталася до Бога: “Чому я нещасна, якщо Ти хочеш, щоб ми були щасливі?” Я завжди вірила в Бога, але через відчуття своєї гріховності боялася наблизитися до Нього. Саме тоді тяжко захворіла моя мама, рак четвертої стадії. Почався довгий шлях боротьби: нескінченні консультації, важкі процедури, виснажливі курси хіміотерапії, періоди надії і розчарування, очікування результатів, а згодом серйозна операція. Кожен день був окремою битвою, але ми щиро кликали до Бога, просили Його втрутитися і підтримати. І коли лікарі нарешті сказали, що мама йде на поправку, я зрозуміла: це була Божа милість».
Під час поїздки в Україну, щоб провідати маму, Вікторія раптом відчула, що з її власним здоров’ям щось не так. Обстеження дало діагноз рак третьої стадії з метастазами. Почувши це, вона лише промовила: «Господи, Ти врятував мою маму. Тепер будемо рятувати мене».
Уже за кілька днів після цієї молитви вона випадково зустріла давнього знайомого, якого не бачила понад п’ятнадцять років. Він надіслав їй декілька відео з телеканалу «Надія», які вона одразу почала дивитися. Саме там Вікторія вперше почула про Школу Біблії.
«Без сумніву, це був Божий поклик», згадує вона. Вікторія зателефонувала на гарячу лінію телеканалу, і оператор пообіцяла знайти для неї біблійного вчителя. У той час вона була проїздом у Луцьку і дуже хотіла потрапити на богослужіння. Шукаючи розклад зібрань, вона випадково знайшла контакт пастора адвентистської церкви. Коли розповіла йому про свій дзвінок на гарячу лінію, він підтвердив, що отримав запит на вивчення Біблії саме від її імені. Так почалося її онлайн-навчання з пастором Олександром Слободським.
«Вивчення Біблії стало поворотним моментом у моєму житті. Воно принесло мир, надію і глибоке відчуття Божої любові».
Паралельно Вікторія проходила складне лікування. Курси хіміотерапії виснажували її фізично й емоційно: були дні, коли не вистачало сил підвестися з ліжка, і моменти, коли здавалося, що біль заповнює все життя. Та поряд із цим вона бачила інше: полегшення приходило швидше, ніж очікувалося. Лікарі дивувалися, як добре її організм відповідає на лікування, і відзначали, що відновлення відбувається значно швидше, ніж прогнозували. Для Вікторії кожен крок уперед був тихим, але переконливим знаком Божої присутності.
Проживаючи в Лівані, вона впродовж року пройшла два біблійні курси з пастором із Луцька. Зміни в її мисленні і житті стали очевидними. Вікторія попросила додати її до чату Луцької громади, бо хотіла бути частиною церкви, навіть перебуваючи за тисячі кілометрів. Вона регулярно надсилала пожертвування, підтримувала церковні проєкти і щиро цікавилася життям громади.
«Я хотіла віддячити Богові за Його турботу, любов і чудеса зцілення», розповідає вона. Саме це бажання привело її до важливого рішення: взяти відпустку, повернутися до рідного Луцька, відвідати Євангельську програму і зробити найвідповідальніший крок у житті — прийняти хрещення.
26 вересня 2025 року, перед Богом і церквою, Вікторія засвідчила свою віру. Це був момент тихої радості і великого трепету, момент, у якому зійшлися всі її молитви, переживання, боротьба, Божі відповіді і Його ніжна присутність поруч.
Слава Богу за те, що Він знаходить людей у будь-якій точці світу і веде їх дорогою спасіння до Свого Небесного Царства!
